Більшівцівська громада
Галицький район, Івано-Франківська область

Більшівці

Більшівці — селище міського типу

Розташоване між річками Нараївкою і Гнилою Липою — лівою притокою Дністра, за 1 - 3 км на схід від автотраси Івано-Франківськ—Львів та за 7 км на північ від Галича.  В склад селища входить село Слобідка-Більшівцівська. Чисельність населення на 01.01.2017р. —2495 чоловік, з них міське -2001 чол., сільське 494 чол.

Руїна кляштору на поч. ХХ ст.

 Перша згадка про Більшів в галицьких міських документах датується 1404 роком. Тоді це була власність Миколая Спічника, яка називалась Більшовець. Польський король Владислав Ягеллончик в одному з документів згадав і "villa nostra Bolszow". Власне форма Більшівці з'явилася вже в XVIII ст. (за іншими даними, навіть в ХІХ ст.) До того ж часу маємо задокументовану топографічну вакханалію:Bohuszowce, Bolschowyecz, Bouszew, Bolszew, Bolszowiec, Bolszowycz, Bouszowiec, Bulszowce, Bolszewice. 

Є ще така теорія, що згадуваний вище Більшів з'явився в XV ст. першим, потім обріс присілками, один з яких, Більшівці (вперше згаданий в 1482 р.), потім і виросли на ціле містечко - і вже Більшів виступав у ролі передмістя. Історія Більшова і Більшівців має багато спільних рис, тож багато істориків розглядають її в комплексі.

В 1409 р. поселенням володів Андрій Ваповський з села Ваповці біля Перемишля. В пана був онук Генрик Барзі (Henryk Barzi). Ваповський так онука любив, що в 1410 році Більшовці йому... продав чи віддав під заставу.

В 1448-1474 р. Йоган (Іван) Спічник іменував себе "де Більшів".

Ратуша в Більшівцях
Ратуша в Більшівцях

Під 1482 роком згадується також Спічникова. Рід Барзі згас в 1617 році.

В кінці XVI - в першій половині XVII ст. Більшівці належали родині Казановських. Подільський воєвода, гетьман Мартин Казановський (1566-1636) і був фундатором більшовецького кармелітського кляштору та костелу - і віддав під святиню гарне місце на узгір'ї, звідки відкривається чудова панорама села та рік Нараївка і Гнила Липа. Саме в часи Казановських в Більшівцях зводиться чималий мурований замок.

Пізніше маєток відйшов до Яблоновських - щоб вже на початку ХІХ ст. відійти до Малецьких. В 1830 р. Більшівці придбав Валеріан Кржечунович (Walerian Krzeczunowicz, 1790-1866) - і його нащадки і були останніми власниками містечка.

В XVIII і ХІХ ст. в поселенні відбувалися знані на всю Галичину ярмарки худоби. В 1859 р. Мечислав Гуравський писав, що "середмістя займає (...) досить великий, але нерегулярний ринок з ратушею", а на увагу подорожуючих заслуговує двір (зведений близько 1800 р.) власника міста Малецького на вершині невеликого пагорба, серед ландшафтного великого парку.

В кінці ХІХ ст. в Більшівцях працювалии млин, горльня, бровар і цегельня, яка належала кляштору. Були й ремісники, що діяли поодиноко.

7 і 8 вересня 1916 р. Більшівці дізналися, що таке світова війна. Німці і росіяни так запекло відбивали один в одного місто, що після кількагодинного невпинного вогню воно було повністю зруйноване. Лишилися буквально лише розвалини будівлі суду, ратуші та кількох кам'яниць. Уряд надавав допомогу, та місто довго не могло піднятися з руїни. Ще на початку 1930-х значна кількість жителів Більшівців мешкала в землянках з часів Першої світової. Так війна назавжди поховала міські амбіції Більшівців. Зараз це селище  - його не-сільський характер дуже помітний, і це добре.

Palac w Bolszowcach, 1938
Палац з боку парку. 1938. 

 Близько 1800 р. в сусідстві з давнім замком, на горбку, Малецькі будують двір. Протягом ХІХ ст. родина Кржечуновичів кілька разів той двір перебудовувала. В кінці кінців споруда виклядала як одноповерховий прямокутник з центральним і двома бічними двоповерховими ризалітами. В 1916 р. будівля була повністю знищена. Разом з нею зникли і численні старовинні меблі та предмети мистецтва. Дуже нелічні вцілілі рештки колишньої розкоші були перевезені в львівський будинок Кржечуновичів.

В 1927-1929 роках на місці старого двору Корнел Кржечунович (Kornel Krzeczunowicz) будує нову резиденцію за проектом архітектора Тадеуша Мокловського (Tadeusz Moklowski). Це досить вдала стилізація під шляхетські двори зламу XVIII-ХІХ ст.

Палац в Більшівцях в липні-2009
Сучасний стан палацу

Центральну частину палацу колись займав бальний зал висотою в два поверхи  Ліворуч від залу була велика їдальня на три вікна, далі - великий салон. Праве крило було зайнято житловими приміщеннями - як і мансардовий поверх. Станом на 1939 р. в холі палацу висіли родинні портрети - як зазначає Р.Афтаназі, "не дуже високої вартості і переважно невідомих авторів". Була ще копія веласківського "Інфанта на коні", написана вдовою генерала Юзефа Залеського. Стильні меблі були лише в кількох кімнатах: в стилі бідермайєр в салоні, в маленькому салоні - горіхові в стилі рококо, в їдальні - більш нові горіхові меблі.

Ландшафтний парк площею в кількадесят гектарів лежав перед палацом. З усіх боків споруду оточували підстрижені газони, в верхній частині парку була алея рожевих акацій. Парк був вкритий стежками для пішоходів та доріжками для екіпажів. В парку мешкали на волі лиси, сарни і зайці. В Другу світові німецькі солдати вирубали всі хвойні дерева парку. 

Більшівці на Прикарпатті. Костел 13 липня 2009 р.
Костел 13 липня 2009 р. 

Пьотр Красний і Марек Войцік, автори статті про Більшівці в багатотомнику "Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego", згадують давні описи містечка, де вказано, що воно "лише кляштором своїм відзначається". Але ніякого кляштору б не було, якби гетьман Мартин Казановський не був занадто побожним і не вірив в чудеса. В 1620 р. він відправився на локальну війнушку з татарами, які дошкуляли Галичині. Коли гетьман переправлявся через Дністер, хвиля винесла на нього образ богоматері. Казановський вирішив, що це дуже добрий знак - і перемога в нього в кишені. І правда - гетьману з нечисленним загоном вдалося перемогти татарів, яких було значно більше.  Знайдений образ Казановський поміщає в замковій каплиці. Гетьману навіть видається, що вночі ікона світиться блакитними променями і легенько мерехтить. Чи сам пан Мартин розповів про такі спецефекти краянам, чи від когось іншого вони дізналися - та у Більшівці вервечкою потягнулися віруючі. Казановський же вирішив звести в Більшівцях костел на захід від ринку - і віддати туди образ. Відразу було вирішено, що опікуватися храмом будуть кармеліти з їхнім тодішнім провінціалом Зигмундом Гдовським. 23 лютого 1623 р. було підписано акт про заснування кляштора.

Монастир, як і місто, неодноразово бачив агресивних зайд: 1648 і 1649 рр. - атаки запорожців. 1651, 1655, 1657, 1671 - кармеліти тікають з Більшівців, побоюючись турків, шведів, козаків або татар. В 1671 р. монахи навіть прихопили до Львова свою святиню - ікону богоматері. Там вона зберігалася аж до 1718 р.

Декретом від 11 листопада 1791 р. при більшівецькому костелі було утворено парафію, до якої увійшли Більшівці і понад десяток навколишніх сіл.

Мурований костел Благовіщення збудовали досить швидко - бо вже 24 березня 1624р. в храм урочисто внесли "чудотворну" ікону. Добудовували споруду, правда, ще кілька років - відомо, що в 1642 р. все ще не був готовий головний вівтар. 

19 квітня 1648 р. костел було освячено львівським архієпископом Миколаєм Кросновським. А швидко по тому на місто напали козаки... Під час їхньої атаки були зруйновані могили Казановських. Наступного року запорожці пошкодили вівтарі та мури храму. Гроші на ремонт кармеліти отримали аж в 1669 р. від Маріанни Потоцької і Анни Яблоновської.

Після того, як комплекс зруйнували в 1676 р. турки, кармеліти молилися в маленькому дерев'яному костелику, залишивши спроби відреставрувати кляштор. Лише після Карловицького трактату, в 1699 р., почалося збирання коштів на ремонт. Роботи розпочалися в 1718 р. Головним спонсором відбудови був полковник Ян Галецький, який вірив, що виздоровів завдяки іконі. 1 серпня 1725 р. відновлений костел було освячено архієпископом Яном Скарбеком. Наступного року Галецький помирає, за роботами до їнього закінчення в 1728 р. наглядає його вдова Тереза з Карсинських.

В монастирі в Більшівцях. بيلشيفتسي، إفانو-فرانكيفسكا
В монастирі в Більшівцях

В 1732 р. значну суму на внутрішні роботи в костелі передав Ян Станіслав Яблоновський. В 1739 р. він та Станіслав Остророг оплатили розписи храму.

Наступний власник храму, князь Антоні Барнаба Яблоновський, мріяв коронувати більшовецьку богоматір. Для цього він в 1767 р. грунтовно відремонтував костел, витративши на це 12 000 флоринів. 12 травня 1768 р. Папа римський Клеменс ХІІІ видав привілей на коронацію ікони, та урочистості були відкладені до кінця ремонтних робіт. 12 серпня 1777 р. костел Благовіщення було вчерговий раз освячено - з усіма його 8 вівтарями (сім в храмі, восьмий в коридорі монастиря). 15 серпня того ж року образ було короновано в присутності кліру.

В 1788 р. бібліотека при кляшторі містила 701 том.

Під час оновлення костелу на початку ХІХ ст. були знищені надгробки князів Яблоновських. В 1850 р. храм було побілено зовні, вставлено нові вікна. В 1860 р. розпочався черговий ремонт.

15 серпня 1877 р. урочисто відзначали століття коронації Більшовецької богоматері. В 1895 р. костел було вкрито бляхою, зміцнено кляшторні мури.

З 1817 р. при кармелітському монастирі в Більшівцях діяля публічна школа.

Близько 1947 р. костел в Більшівцях закрили. В 1955 р. перетворивши храм на зерносховище, пізніше на пункт прийому скла. Розп'яття перенесли до місцевої церкви. Кляштор використовувався як хлів і деякий час як свинарник. В 1988-89 рр. дах комплексу вкрили бляхою. З 1990 р., коли храм повернули католикам, тягнеться ремонт споруди - весь час бракує коштів. Реставрація йде за проектною документацією, розробленою "Укрзахідпроектреставрацією" в 2002 р. Біля храму встановили  монумент Яну Павлу ІІ .

Костел, одна з кращих галицьких пізньобарокових споруд, зведений з темно-червоної цегли на вапняному розчині, являє собою чотиристовпну, тринавну базиліку. Основу споруди утворює прямокутник нави з двома виступаючими обабіч центрального входу приміщеннями, які являють собою вхід на хори і вхід до бічних крипт. Поруч з костелом розташована споруда монастиря.  Храмом зараз опікуються францисканці.